• Розширюйте коло знайомих своєї дитини, частіше запрошуйте до себе друзів, беріть дитину в гості до знайомих їй людей.
• Не варто надмірно опікуватись дитиною, прагнути оберігати її від труднощів та невдач, в основному придуманих вами, не намагайтеся самі зробити все за дитину, запобігти новим ускладненням, дайте їй певну міру свободи і відкритих дій. Хваліть Вашу дитину за найменші самостійні успіхи!
• Постійно зміцнюйте в дитині впевненість у собі, у власних силах.
• Залучайте дитину до виконання різних доручень, пов’язаних із спілкуванням, створюйте ситуації, в яких сором’язливій дитині довелося б вступити в контакт з «чужим» дорослим. Наприклад: «Треба довідатися, про що ця цікава книжечка з чудовими картинками. Давай запитаємо в бібліотекаря і попроси дати її нам подивитися». Звичайно в такій ситуації «вимушеного» спілкування дитина спочатку соромиться настільки, що вітається тільки пошепки, відводячи очі, і не відриваючись від руки матері. Зате, подолавши свою сором’язливість, ідучи, прощається голосно й чітко, іноді навіть посміхається.
• Грайтесь з дитиною в ігри, в яких дитина – це дорослий, а Ви – дитина. Намагайтесь такі ігри проводити в формі діалога.
• Давайте дитині можливість відчути себе «наставником» для молодших дітей, створюйте такі ситуації, в яких сором’язлива дитина буде опікуватись малюком.
• Чиніть так, щоб дитина відчувала свою значимість і потрібність для вас, своє місце у планах вашої родини та дитячого садка.
• Уникайте надмірних повчань, зауважень, особливо критики! Будьте дитині гарним прикладом впевненості, оптимізму, активності. Ваші схвальні жести, міміка, посмішка і надійна підтримка обов’язково допоможуть малюку подолати свою сором’язливість.
