Профілактика вірусних гепатитів А, D, E
Вірусні гепатити В і С передаються через пошкоджену шкіру або слизову під час контакту. Так само передається і вірусний гепатит D, проте ним неможливо заразитись якщо відсутній гепатит В. Та основним методом профілактики інфікування вірусного гепатиту D є вакцинація проти вірусного гепатиту В, підтримання безпеки крові та послуг зі зниження шкоди. Вакцинація проти гепатиту В не забезпечує захист від вірусного гепатиту D для тих, хто вже інфікований вірусним гепатитом В.
Також варто не забувати про вірусні гепатити A та Е, які передаються фекально-оральним шляхом, тобто під час вживання інфікованої їжі або води. Для профілактики вірусних гепатитів А і Е важливо дотримуватися таких правил:
• Дотримання правил гігієни — миття рук під проточною водою після візиту до людини, що захворіла на гепатит D, E, туалету, користування громадським транспортом тощо (якщо доступ до води й мила відсутній, необхідно використовувати спиртовий розчин для дезінфекції рук).
• Коли якість питної води чи льоду невідома, слід відмовитися від їхнього споживання, також не варто пити воду з відкритих джерел. Найкраще вживати бутильовану чи кип’ячену воду.
• Овочі, фрукти, зелень та ягоди перед вживанням важливо добре мити, а страви з м’яса, особливо свинини треба піддавати ретельній термічній обробці.
• На ринку доступні кілька ін’єкційних інактивованих вакцин проти вірусного гепатиту А. Виробники рекомендують дві дози вакцини для забезпечення більш тривалого захисту після щеплення (5–8 років). Для дітей у віці до одного року ліцензованих вакцин немає. У країнах з високою ендемічністю використання вакцини обмежене, оскільки більшість дорослого населення має природний імунітет у результаті перенесеного колись захворювання.
Туберкульоз у дітей: захищаймося від невидимого ворога
Головне про туберкульоз:
- у воєнний період зросла захворюваність
- бомбосховище — сприятливе середовище, щоб інфікуватися
- хворі на туберкульоз у групі ризику СOVID-19
- респіраторна гігієна діє, але вакцинація ефективніша
Несприятливі умови життя, тісний контакт у місцях із поганою вентиляцією (бомбосховищах, підвалах), погане харчування, психічний і фізичний стрес — те, із чим стикаються мігранти, біженці й внутрішньо переміщені особи (ВПО). Через це вони мають підвищений ризик заразитися діареєю; гепатитами; паразитарними захворюваннями, що передаються через воду; інфекціями дихальних шляхів, зокрема й туберкульозом.
Однак батьки навіть в умовах воєнного стану роблять усе, аби їхня дитина росла здоровою. Тому, коли лікарі ставлять їй діагноз «туберкульоз», довго не можуть повірити в це. Для того щоб розвіяти їхні страхи чи навпаки — підтвердити, щоб допомогти якомога швидше, ознайомте їх із матеріалами цієї публікації.
Що спричиняє . Джерело інфекції — людина, хвора на відкриту форму туберкульозу легенів. Разом із мокротинням вона виділяє в довкілля мікобактерії туберкульозу. Навіть коли чхне раз, то в повітрі опиняється до 40 тисяч крапель мокротиння. Кожна з крапель може переносити збудник захворювання. Окрім того, мікобактерії туберкульозу потрапляють у довкілля із позалегеневих вогнищ ураження із сечею, випорожненнями, вмістом нориць. Хворі із закритими формами туберкульозу стають джерелом інфекції лише за тісного й тривалого контакту.
Зазвичай людина інфікується повітряно-крапельним шляхом, коли розмовляє з хворими, і повітряно-пиловим — коли вдихає засохлі краплі мокротиння з повітрям. Також можливий аліментарний шлях інфікування, коли збудник проникає в організм людини разом із молоком і молочними продуктами від хворих корів і кіз. Трапляються випадки контактного інфікування через ушкоджену шкіру й трансплацентарного — через кров. За тривалого контакту з хворим інфікується до 50% людей, але лише 3—6% із них захворіють на туберкульоз. В інших формується нестерильний імунітет. Однак, якщо опірність організму знижується, мікобактерії туберкульозу активуються і розвивається захворювання.
Чинники, що сприяють інфікуванню та розвитку захворювання:
ВІЛ-інфекція; цукровий діабет;
однотипне харчування;
генетична схильність;
погані санітарно-гігієнічні умови проживання.
ВООЗ установила епідемічний поріг для туберкульозу — понад 0,5% від загальної кількості населення. На жаль, Україна входить до групи країн із високим рівнем захворюваності на туберкульоз.
Які клінічні форми та їхні симптоми У дітей дошкільного віку зазвичай діагностують клінічні форми первинного туберкульозу: первинний туберкульозний комплекс, туберкульозна інтоксикація, туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів. Туберкульоз інших органів і систем трапляється в них рідше.
Первинний туберкульозний комплекс Розвивається, якщо мікобактерії туберкульозу вперше потрапляють в організм дитини. Вони спричиняють місцеве запалення в легенях, лімфаденіт і лімфангіт. У місці ураження розвивається некроз, вогнища склерозуються, а навколо них утворюються капсули. Початок захворювання різний — гострий, поступовий, і навіть мало- чи безсимптомний. Усе залежить від розмірів вогнища ураження, реакції тканин довкола й ступеня залучення в патологічний процес лімфатичних вузлів.
Імунна відповідь організму дитини та його здатність до генералізації інфекційного процесу залежать і від її віку. Найчастіше на таку форму туберкульозу хворіють діти віком до семи років
Для гострого початку первинного туберкульозного комплексу характерні симптоми, як-от:
підвищення температури тіла до 38,0…39,0° С;
погіршення апетиту;
млявість;
підвищена втомлюваність.
Висока температура тіла тримається від кількох днів до двох — трьох тижнів, потім поступово за два — три дні знижується. Окрім явищ інтоксикації, у хворої дитини виникають сухий кашель і задишка. Іноді можливі блідість і зниження тургору шкіри, кератокон’юнктивіти, блефарити, вузлувата еритема.
За поступового розвитку захворювання самопочуття в дитини погіршується повільно. Спершу батьки помічають, що дитина стала млявою, емоційно лабільною, пітніє під час сну, відмовляється від їжі й утрачає вагу. У неї без будь-яких на те причин підвищується температура тіла до 37,5…38,0 °С. На тлі підвищення температури тіла в дитини розвивається нежить, незначний біль у горлі, а іноді й сухий кашель. Він приєднується тоді, коли мікобактерія туберкульозу вражає бронхи. Мокротиння в дітей зазвичай немає. До того ж вони не вміють його відкашлювати. Якщо кашель таки є, то він турбує дитину зранку й уночі протягом двох — трьох тижнів. Коли лікар-фтизіатр оглядатиме дитину, то може помітити збільшення шийних і пахвових лімфатичних вузлів. Вони м’які, еластичні й рухливі.
Безсимптомний перебіг захворювання можливий у разі незначних змін у легенях і лімфатичних вузлах.
Туберкульозна інтоксикація . Розрізняють ранню і хронічну туберкульозну інтоксикацію. Для ранньої туберкульозної інтоксикації в дітей характерний симптомокомплекс функціональних розладів, без локальних проявів захворювання. Дитина емоційно лабільна: то збуджена й дратівлива, то млява й пригнічена. Вона швидко втомлюється, не може сконцентруватися на завданні. Можливе стійке підвищення температури тіла до 37,5 °С або чергування нормальної з фебрильною без жодних на те причин. Різниця між уранішніми й вечірніми показниками може сягати понад 1 °С. Іноді температура тіла надвечір не перевищує 37 °С, але зранку падає до 36,0…36,2 °С. При цьому вона підвищується з 12:00. Тому вимірювати її слід тричі на день: о 8:00, 12:00 і 17:00.
Про захворювання також свідчать диспепсичні розлади: відрижка; блювання; погіршення апетиту. Коли лікар-фтизіатр оглядатиме дитину, то може виявити помірне збільшення периферичних лімфатичних вузлів, почервоніння слизових оболонок носо- й ротоглотки, кератокон’юнктивіт і блефарит, вузлувату еритему, іноді — осередкові або дистрофічні зміни кісткової тканини.
Для хронічної туберкульозної інтоксикації в дітей характерний той самий симптомокомплекс функціональних розладів, що й для ранньої. Однак він вираженіший, стійкіший і триваліший. Провідні за хронічної туберкульозної інтоксикації симптоми нейровегетативної дисфункції і нейроендокринних порушень:
головний біль; швидка втомлюваність; розлади сну; пітливість під час сну; порушення терморегуляції. Рідше трапляються скарги на біль у серці й животі.
