У психолого-педагогічній літературі існує багато різноманітних класифікацій та типологій батьківства. Найбільш узагальнений підхід розділяє батьківство на три широкі категорії.
Авторитарний типЛіберальний типАвторитетний тип
• встановлюють стандарти для того, щоб формувати, контролювати й оцінювати поведінку та позицію дитини;
• цінують покірливість і понад усе ставлять власний авторитет;
• мають тенденцію до карально-насильницької дисципліни;
• обмежують ступінь вибору дитини;
• здійснюють контроль над «свавіллям» дитини.
• цінують покірливість і понад усе ставлять власний авторитет;
• мають тенденцію до карально-насильницької дисципліни;
• обмежують ступінь вибору дитини;
• здійснюють контроль над «свавіллям» дитини.
• мають незначний контроль над поведінкою дитини;
• іноді спостерігається й повна його відсутність;
• надають дітям багато волі, лише з незначними обмеженнями;
• стосовно дитини не застосовують покарання, а лише схвалення. Завжди опираються на логіку й розсудливість.
Але іноді при даному типі батьківства трапляється, що незначний контроль переходить у вседозволеність, коли ролі у поведінці дитини чітко не визначені. Така ситуація подекуди означає відступ від батьківських обов’язків. А вседозволеність може призвести до того, що діти постійно перебуватимуть у стані тривоги і будуть нездатними до розвитку власного самоконтролю.
• іноді спостерігається й повна його відсутність;
• надають дітям багато волі, лише з незначними обмеженнями;
• стосовно дитини не застосовують покарання, а лише схвалення. Завжди опираються на логіку й розсудливість.
Але іноді при даному типі батьківства трапляється, що незначний контроль переходить у вседозволеність, коли ролі у поведінці дитини чітко не визначені. Така ситуація подекуди означає відступ від батьківських обов’язків. А вседозволеність може призвести до того, що діти постійно перебуватимуть у стані тривоги і будуть нездатними до розвитку власного самоконтролю.
• прагнуть бути якнайбільш турботливими;
• більше покладаються на заохочення, ніж на покарання;
• прагнуть бути чуйними до потреб дитини, але не потурають їй;
• підтримують контроль над дитиною у такий спосіб, що виявляє уважність до думок, почуттів на різних етапах розвитку дитини;
• виявляють любов до дитини, контролюють, очікуючи від дитини відповідальної поведінки;
• пояснюють причини дотримання дисципліни і сімейних правил.
• більше покладаються на заохочення, ніж на покарання;
• прагнуть бути чуйними до потреб дитини, але не потурають їй;
• підтримують контроль над дитиною у такий спосіб, що виявляє уважність до думок, почуттів на різних етапах розвитку дитини;
• виявляють любов до дитини, контролюють, очікуючи від дитини відповідальної поведінки;
• пояснюють причини дотримання дисципліни і сімейних правил.
