Напевно, всі батьки задаються питанням: «Чи готова моя дитина до школи, до шкільного навчання?». Найчастіше під такою готовністю дорослі вважають вміння дитини читати, рахувати, писати. Але насправді готовність дитини до навчання охоплює значно ширше коло питань.
Педагогічна готовність — це запас знань, умінь і навичок, наявний у дитини на момент вступу до школи. Під цим, як правило, мається на увазі уміння переказувати, читати, рахувати, однак це не дає змоги спрогнозувати успішність навчання навіть на найближчий час.
Психологічна готовність — це якісна своєрідність інтелектуального розвитку дитини і деяких особливостей її особистості, які необхідні для успішного навчання в школі. Сформованість цього рівня надзвичайно важлива. В психології виділяють такі взаємопов’язані компоненти психологічної готовності дитини до шкільного навчання: мотиваційна, фізіологічна, інтелектуальна, емоційно-вольова та соціальна.
Мотиваційна готовність виявляється у настроях дитини, її прагненні, бажанні йти до школи, яке поєднується з тим, як дитина уявляє вимоги школи, наскільки готова змінити свою дошкільну, ігрову позицію.
Фізіологічна готовність означає достатній рівень розвитку психофізіологічних (рівень сформованості дрібної моторики), фізіологічних (ріст, вага, кількість постійних зубів) й анатомо-морфологічних функцій і структур дитячого організму, стан здоров’я (фізіологічна зрілість). Цей рівень повинен забезпечити витримування дитиною відповідних навантажень і стимулювати до подальшого розвитку. Важливою складовою даної компоненти є соматичне і психічне здоров’я дитини, сформованість навичок здорового способу життя.
Інтелектуальна готовність пов’язана з відповідним рівнем розвитку пізнавальної сфери дитини: довільною концентрацією уваги, аналітичним мисленням, тобто здатністю розуміти суттєві ознаки і зв’язки між явищами, логічним запам’ятовуванням. Також це обізнаність, яка характеризується обсягом знань про навколишній світ: живу й неживу природу, деякі соціальні явища тощо;
Емоційно-вольова готовність визначається рівнем сформованості довільності основних психічних процесів та поведінки, само організованістю, зосередженістю, умінням контролювати свої емоції. Тобто, дитина іде до школи із задоволенням, радістю, довірою. Ці переживання роблять її відкритою для контактів з учителем, новими товаришами, підтримують впевненість у собі, прагнення знайти своє місце серед однолітків. Важливим моментом емоційної готовності є переживання, пов’язані з самою навчальною діяльністю та її першими результатами.
Соціальна готовність означає здатність дитини жити і розвиватися в соціальному оточенні, мати відповідні навички комунікації, соціальну компетентність (вербальну активність, виконання вимог та дотримування правил поведінки, відстоювання власної позиції, прийняття рішень, орієнтація у просторі та часі).
Крім психологічного обстеження, доцільно спостерігати за поведінкою дитини:
- Уміння уважно слухати і точно виконувати найпростіші вказівки дорослого, самостійно діяти за завданням дорослого.
- Уміння переборювати відволікаючий вплив побічних чинників.
- Уміння діяти за правилом.
Важливе значення має емоційна стійкість дитини під час навчання в школі:
- Емоційно-позитивне ставлення до навчання у школі. Спостереження за поведінковими реакціями дитини.
Важливі також:
- ЗАГАЛЬНА ОБІЗНАНІСТЬ (ЗАПАС ЗНАНЬ). Вміння розповісти про себе, батьків, місто, пори року, рослини, тварини, овочі і т.п.
- УВАГА, ПАМ’ ЯТЬ, МИСЛЕННЯ, МОВЛЕННЯ.
- РОЗВИТОК ДРІБНОЇ МОТОРИКИ РУКИ.
- НАВИЧКИ СПІЛКУВАННЯ З ДОРОСЛИМИ ТА ОДНОЛІТКАМИ.
- БАЖАННЯ ІТИ ДО ШКОЛИ.
Таким чином психологічна готовність до шкільного навчання – це різнобічна характеристика дитини, за допомогою якої можна дістати уявлення про рівень загального розвитку майбутнього школяра, про ті психологічні якості, які матимуть вирішальне значення для успішності на початковому етапі навчання.
