Проаналізуйте та знайдіть підтвердження, приклади з життя, які доводять, що представлені правила взаємодії з дитиною є ефективним форматом регуляції усвідомленої поведінки, спрямовують увагу дорослих на формування ціннісних орієнтацій у дитини, оскільки вимагають цілеспрямованої підтримки батьків і тривалої роботи самої дитини для того, щоб такий психологічний феномен як цінність по–справжньому став виконувати функції орієнтації і регуляції в соціальному житті.
– Поводитися з дитиною так само, як з дорослим, але з огляду на вік та відсутність соціального досвіду спілкування зі світом.
– Ставитися до дитини як до рівноправного члена сімейного колективу, з повагою (вислуховувати його думку, надавати йому можливість брати участь у сімейних радах і т. п.). Не виділяти дитину як малечу, яка користується особливими привілеями в сім’ї (перший шматок, краще місце і т. п.), це лише сприятиме вихованню егоїстичних нахилів. Набагато важливіше, щоб вона відчувала свою рівність в сімейному колективі.
– Вміти відмовляти дитині твердо і рішуче, якщо її бажання перевищують можливості сім’ї і порушують рівновагу відносин.
– Учити дитину рахуватися з інтересами старших, не заважати їх праці та відпочинку.
– Закріпити за дитиною постійне коло її обов’язків і вимагати їх виконання.
– Привчати дитину проявляти турботу про старших (вчитись цьому на конкретних дорученнях: «Запитай, як почуває себе хворий, чи не треба йому чогось?», «Проведи бабусю до ліфта, відкрий їй двері», «Грайся тихо – дорослі відпочивають», «Цю половину з’їж сам, а цю залиш сестрі» і т. п.).
– Не дозволяти дитині по відношенню до дорослих панібратства, грубощів.
– Надавати дитині можливість проявляти турботу про старших і молодших, роблячи добрі вчинки.
– Вчити дитину бути товариською і доброзичливою з дорослими та однолітками.
– Придивитися до своєї дитини: чи володіє вона суспільно значущими якостями, чи здатна вона за власним бажанням проявляти турботу про старших або молодших без вашого нагадування, розділяти загальносімейні радощі і прикрощі тощо.
– Наказати дитині поважати себе неможливо: повага завойовується всім способом життя, ставленням до людей, до праці. Тому, розповідайте дитині про роботу близьких, їх суспільно корисні справи. Якщо у членів сім’ї є нагороди, розкажіть, за що вони отримані.
– Дитина має високу схильність до навіювання. Якщо вона відчуває, що їй довіряють і вважають хорошою дитиною, намагається виправдати таке враження про себе (дитина поводить себе так, як від неї вимагають).
– Діти з розвиненим почуттям власної гідності добре реагують на батьківське слово, вони краще піддаються педагогічним впливам. Кепкування та грубі слова ранять ніжну душу дитини, принижують її гідність.
– Дотримуватися послідовності у вимогах до дитини. Перш ніж висувати будь–які вимоги до неї, треба бути впевненим у їх справедливості та обґрунтованості; не скасовувати своїх рішень, це припустимо лише у виняткових випадках.
– Правил, що висуваються до дитини, повинні дотримуватися всі члени сім’ї: якщо дитина бачить, що батькам можна, а йому – ні, неможливо досягти бажаних результатів у вихованні.
– У виборі засобів впливу на дитину потрібно завжди починати з м’яких заходів, і лише у крайньому випадку вдаватися до більш сильних заходів.
– Чіткий режим і змістовне життя дитини запобігають виникненню конфліктів і формують конструктивний позитивний досвід усвідомленої поведінки. Це основна умова формування позитивних стійких звичок.
