На думку психолога С. С. Степанова, шкільну неуспішність варто розглядати як невідповідну нормативним критеріям результативність шкільного навчання, яка виступає наслідком нездатності дитини повноцінно засвоїти навчальний матеріал і виконувати завдання.
Труднощі в навчанні бувають тимчасовими. В цьому випадку їх називають відставанням від шкільної програми. Коли у дитині “не входить” один або кілька предметів (наприклад, немає схильності до точних наук) — це часткова неуспішність. Ну і буває, що школяр не знаходить цікавою / важливою / потрібною ні одну з дисциплін і відстає по всій програмі.
Ці явища є досить поширеними зараз. Тому що здобувачі освіти не завжди достатньо мотивовані, не до кінця використовують власні можливості. Саме діяльність вихователя, спрямована на профілактику та корекцію неуспішності, є одним з основних чинників попередження неуспішності першокласників.
Зараз діти йдуть до школи в 6 років. Мозок не сформований, скелет теж. Малюки непосидючі, концентрації уваги немає. Проте проявляється характер, напрацьовуються навички комунікації та соціалізації.
Причини неуспішності можуть бути найрізноманітніші, але умовно можна поділити їх на такі групи:
- недоліки фізичного та психічного розвитку (слабке здоров’я, нерозвинута пам’ять і мислення, відсутність навичок навчальної праці);
- недостатній рівень вихованості (відсутність інтересу до навчання, слабка сила волі, недисциплінованість, відсутність почуття обов’язку і відповідальності);
- недоліки в діяльності закладу освіти (відсутність атмосфери поваги до знань, недоліки в методиці викладання, недостатня організація індивідуальної та самостійної роботи дітей, байдужість і слабка підготовка педагога);
- негативний вплив атмосфери в сім’ї (низький матеріальний рівень життя сім’ї, негативне ставлення батьків до закладу освіти, відрив дітей від навчальної праці та ін.).
Для того, щоб дитина прагнула здобувати нові знання, хотіла навчатися, досягати гарних результатів, вона повинна бути зацікавленою в тому, що робить. Це можливо лише за правильної роботи вихователя. Тому співпраця вихователя й таких дітей має бути побудована у невимушеній ігровій форми.
Під час подолання неуспішності в основному варто працювати над усуненням прогалин в знаннях та навичках самостійної праці; розвивати у дітей пам’ять, увагу, мислення, уяву; усувати зовнішні чинники, що призвели до неуспішності; а також намагатися виховати у дітей інтерес до знань і подолати негативне ставлення до навчання.
Із самого початку організації занять з невстигаючим учнем украй важливо завоювати його довіру, переконати в тому, що єдиною метою занять є допомога у навчанні, і таким чином пробудити в ньому віру у власні сили, бажання працювати якнайкраще.
Педагог повинен вміти виявити та розкрити найкращі та сильні сторони дитини. В подальшому це дасть можливість, опираючись на них, долати її слабкі сторони. В процесі подолання недоліків у навчанні того чи іншого вихованця, педагог має знайти його гідності, а потім вже створити умови, які б дали йому змогу досягти успіхів у його діяльності та навчанні. Для подолання шкільної неуспішності, зокрема, раціонально використовувати різноманітні ігри та завдання, основані на ігровому методі. Слабкі діти не повинні знати, що вони слабкі.
Рекомендації педагогам:
1) Виконувати в ігровій формі вправи на розвиток пізнавальної діяльності.
2) Заохочувати дитину до всіх видів діяльності, що вимагають концентрації уваги.
3) Підбадьорювати, демонструючи впевненість в успіх дитини і його можливості.
Виконуючи дані рекомендації, потрібно враховувати психологічні особливості дітей шестирічного віку, а саме:
1) переважає мимовільне запам’ятовування (запам’ятовується те, що цікаве, яскраве, а не те, що необхідно запам’ятати). Специфіка уваги виявляється в тому, що дитина спроможна займатися однією справою не більше ніж 10-15 хвилин;
2) мислення: елементи логічного розвиваються на підставі наочно-образного;
3) провідна діяльність дітей до 6-7 років – ігрова;
4) незавершеність структурного та функціонального розвитку кори головного мозку, тому особливості нервової системи дітей зумовлюють малу стійкість уваги, швидку виснажуваність нервової системи, підвищену стомлюваність. Це проявляється у зростанні рухливого неспокою, нестійкої уваги.
