Патріотичне виховання – це система високоефективних ідей, принципів, методів, доступних та емоційно насичених засобів, приймів і форм роботи з дітьми.
Словник педагогічних термінів визначає національне виховання як історично зумовлену, створену самим народом систему виховних ідеалів, поглядів, переконань, традицій, звичаїв, спрямованих на доцільну організацію діяльності членів суспільства,в ході якої відбувається оволодіння морально-духовними цінностями народу, забезпечується єднання і спадкоємність поколінь, соборність нації.
Патріотичне виховання передбачає передусім формування почуття гордості за матеріальні й духовні досягнення свого народу, любові до Батьківщини, прагнення зберегти загальнолюдські й національні морально-духовні цінності, характерні особливості Батьківщини, захистити культурні та матеріальні надбання свого народу, громади.
У сучасній педагогіці вирізняють етнічний, територіальний і державницький патріотизм.
Етнічний патріотизм закладається з народження, повноцінно розвивається у дитини, яка зростає в національно орієнтованій сім’ї й виховується в національних освітніх закладах. Цей патріотизм ґрунтується на почутті приналежності до свого народу, причетності до його історії, любові до рідної культури. Тож важливо змалку навчати дитину рідної мови, залучати її до народних традицій та звичаїв, ознайомлювати з народною творчістю: поезією, музикою, театром, танцем, архітектурою, художнім і декоративно-ужитковим мистецтвом – усім, що втілює неповторні особливості, ідеали та прагнення народу в матеріальній і духовній сферах.
Територіальний патріотизм закладається в ранньому дитинстві, формується та розвивається одночасно з розвитком свідомості. Розвитку цих почуттів сприятиме ознайомлення дітей з географічними та природними особливостями рідного краю, України, формування уявлень про історичні та сучасні побут, культуру, досягнення і звершення земляків.
Державницький патріотизм ґрунтується на державній ідеології та пов’язаний з поняттям громадянськості. Уся громадяни, незалежно від етнічної приналежності, мають бути патріотами України. Формуванню державницького патріотизму сприяє ознайомлення дітей з явищами суспільного життя, засвоєння ними системи понять «людина – родина – громада – нація (держава) – людство».
Патріотичне виховання спирається на загальнопедагогічні принципи виховання, такі як дитиноцентризм, природовідповідність, культуровідповідність, гуманізм, врахування вікових та індивідуальних особливостей. Водночас патріотичне виховання має власні принципи, що відображають його специфіку. Серед них:
- принцип національної спрямованості, що передбачає формування національної самосвідомості, виховання любові до рідної землі, українського народу, шанобливого ставлення до його культури; поваги до культури всіх народів, які населяють Україну; здатності зберігати свою національну ідентичність, пишатися приналежністю до українського народу, брати участь у розбудові та захисті своєї держави;
- принцип самоактивності й саморегуляції забезпечує розвиток у вихованця суб’єктних характеристик; формує здатність до критичності й самокритичності, до прийняття самостійних рішень; виробляє громадянську позицію особистості, почуття відповідальності за її реалізацію в діях та вчинках;
- принцип полікультурності передбачає інтегрованість української культури в європейський та світовий простір, створення для цього необхідних передумов: формування в дітей та учнівської молоді відкритості, толерантного ставлення до відмінних ідей, цінностей, культури, мистецтва, вірувань інших народів; здатності диференціювати спільне і відмінне в різних культурах, спроможності сприймати українську культуру як невід’ємну складову культури загальнолюдської;
- принцип соціальної відповідності обумовлює потребу узгодження змісту і методів патріотичного виховання з реальною соціальною ситуацією, в якій організовується виховний процес, і має на меті виховання в дітей і молоді готовності до захисту вітчизни та ефективного розв’язання життєвих проблем;
- принцип історичної і соціальної пам’яті спрямований на збереження духовно-моральної і культурно-історичної спадщини українців та відтворює її у реконструйованих і осучаснених формах і методах діяльності;
- принцип міжпоколінної наступності, який зберігає для нащадків зразки української культури, етнокультури народів, що живуть в Україні.
